ЛАЗ-695: автобус середнього класу Львівського заводу
ЛАЗ-695 “Львiв” був розроблений ще в 1955 році за часів СРСР. Його випуском займався Львівський автобусний завод. Позиціонувався як автобус середнього класу і призначався для пасажирських перевезень по місту. Він багаторазово був модернізований і має декілька модифікацій. В основному вони відрізнялися один від одного дизайном корпусу. При цьому найзначнішою модифікацією стала заміна передньої і задньої частини цієї машини. Так, наприклад, розташований ззаду на даху один габаритний повітрозабірник турбінного типу був замінений на дві бічні “зябра”. Мінялися також прилади освітлення, фари і підфарники, ковпаки коліс, передні бампера. Водії відзивалися про цей автобус позитивно, не дивлячись на деяку тісноту дверей і салону, а також часте перегрівання двигуна. Річ у тому, що названі недоліки покривалися непримхливістю в обслуговуванні і простотою конструкції цього автобуса. За всю історію випуску автобуси було зроблено 250 000 цих автобусів різних модифікацій. Створений цей автобус був завдяки партнерству авторського колективу конструкторів заводу під керівництвом В. В. Осепчугова. При цьому раніше завод не робив автобуси, тому спочатку планувалося передати випуск морально застарілих автомобілів ЗІС-155, що раніше випускалися на московському Заводі імені Сталіна. Проте, зрештою, проект схвалили. В цілях вивчення зарубіжного досвіду керівництво радянського автопрома закупило Львівському автобусному заводу зразки техніки зарубіжного виробництва: Неоплан, Магірус, Мерседес. Усі вони були ретельно вивчені фахівцями заводу і застосовані в них конструктивні і технологічні рішення були використані при створенні ЛАЗ-695. Безпосередньо його прототипом став німецький автобус “Мерседес Бенц 321″, а при створенні дизайну використовувався стилістичні рішення автобуса “Магірус”. Автобуси ЛАЗ-695 першої серії отримали на озброєння двигун ЗІЛ-124 від автобуса ЗіЛ-158, який встановили ззаду. Таке компонування було використане в СРСР уперше. Корпус цього автобуса також був інноваційним, оскільки він мав форму просторової ферми, сформовану з труб прямокутного перерізу. З ним жорстко був пов’язаний каркас корпусу. При цьому автобус облицьовувався дюралюмінієвими листами, які закріплювалися до каркаса кузова за допомогою точкового зварювання. Автобус був оснащений п’ятиступінчастою трансмісією, а також дводисковим зчепленням від ЗІЛ-158. “Фішкою” цієї машини стала залежна ресорно-пружинна підвіска, створена спільно з фахівцями НАМІ. Використані в її конструкції пружини, що коригують, надавали підвісці властивості зі збільшенням навантаження на ній збільшувати її жорсткість, що позитивно позначалося на підвищенні рівня комфорту для пасажирів. При цьому пасажири критикували ЛАЗ-695 за відсутність накопичувального майданчика біля вхідних дверей, крім того прохід між сидіннями і дверима мав малу ширину. Руховий відсік займав в салоні багато місця, віднімаючи його корисний простір. Краще всього автобус підходив для використання як транспорту для приміських перевезень, міжміських і туристських поїздок. Дизайн цього автобуса був для свого часу проривним. Так, фахівці відмічали ті, що надавали йому легкого, “повітряного” вигляду: тонкі віконні стійки із стулками зрушень, а також схили радіусів даху зі вбудованими гнутими стулками. Максимальна швидкість цього пасажирського транспортного засобу становила 65 км/год, а узяти “на борт” він міг 67 чоловік, зокрема 33-х сидячих. Не обійшовся цей автобус і без цікавої особливості – він без особливих зусиль міг був перетворений на машину швидкої допомоги. Для цього в салоні демонтувалися сидіння, а додаткові двері, розташовані під лобовим склом праворуч від водійського місця, полегшували вантаження в нього поранених. В ролі санітарної машини автобус був задіяний в 1968 році під час так званих “чехословацьких” подій, при проведенні операції “Дунай”. Крім того, ЛАЗ-695 можна було перевозити на літаку Ан-22 “Антей”. Загалом цей автобус випускали упродовж 46 років, що стало рекордом за тривалістю випуску однієї моделі на одному заводі. По материалам autohis.ru