ГАЗ-16: «Волга», що літає
Виявляється, ідея літаючої «Волги» з’явилася задовго до фільму «Чорна блискавка». Мова про ГАЗ-16 — одну з найбільш фантастичних розробок радянських інженерів. Розробка чергового експериментального автомобіля підвищеної прохідності з аеродинамічним розвантаженням почалася у 1960 році на Горьківському автомобільному заводі під керівництвом провідного конструктора А.А. Смоліна. До проекту були залучені і групи співробітників з НАМИ і авіаційного заводу імені Орджонікідзе. Новий автомобіль повинен був поєднувати позитивні якості автомобіля і судна на повітряній подушці. Тобто, бути економічним і прохідним. Для руху по асфальтованій дорозі в ГАЗ-16 використовувалося звичайне шасі з незалежною передньою підвіскою, аналогічне тому, що застосовувалося на ГАЗ-21. Під капотом був встановлений восьмициліндровий V-подібний двигун від ГАЗ-13 «Чайка» об’ємом 5,5 літра і потужністю 195 кінських сил. На рівній дорозі автомобіль розвивав швидкість до 170 кілометрів на годину. На бездоріжжі шасі забиралося гідравлічним приводом, і автомобіль приводився у рух повітряною подушкою з двома нагнітачами, і летів на висоті близько п’ятнадцяти сантиметрів над землею. За допомогою подушки ГАЗ-16 міг долати навіть водні перешкоди, хоча і створював при цьому щільну завісу з водяного туману. Перший варіант автомобіля був побудований без використання повітряних гвинтів. Водій керував потоками повітря з основних вентиляторів за допомогою жалюзі. Однак, тести показали неспроможність такого рішення: при відведенні повітря автомобіль помітно «просідав», а максимальна швидкість ледь перевищувала 40 кілометрів на годину. Друга і більш відома модифікація літаючої «Волги» — ГАЗ-16А була істотно модифікована в порівнянні з попередником. Автомобіль отримав два допоміжних маршових двигуна мотоциклетного типу потужністю 28 кінських сил кожен. Така конструкція передбачала можливість руху заднім ходом, а повітряні рулі на кожухах вентиляторів забезпечували відмінну керованість автомобіля. Пізніше ГАЗ-16 отримав нові апгрейди, так в конструкторських цехах народився ГАЗ-16Б. Головною його відмінністю від попередньої моделі було використання газотурбінного двигуна ГТД-350. Потужність цього силового агрегату досягала 394 к.с. У той час ГТД-350 був самим малогабаритним і легким двигуном такого типу (його суха вага становила 130,5 кг) і разом з цим був в змозі забезпечити всі енергетичні потреби літаючої «Волги»; тому техніко-економічні показники ГАЗ-16Б були помітно вище, ніж у попередників. Незважаючи на те, що розробку можна було вважати успішною, свого місця в реальному житті ГАЗ-16 так і не знайшов, і з часом робота над проектом була зупинена. Було озвучено чимало причин, чому у ГАЗ-16 немає майбутнього: машина була складна по конструкції, громіздка, неекономічна, мала невисоку вантажопідйомність і дуже обмежену сферу застосування. Основний недолік, з технічної точки зору, полягав у нераціональному використанні потужності двигуна для створення повітряної подушки під днищем апарату — саме тому згодом на машинах з повітряними подушками стали застосовуватися гнучкі огорожі по периметру всього судна. Так, проект літаючої «Волги» пішов в історію, і до наших днів, на жаль, не вціліло жодного примірника. Але фрагмент одного з прототипів ГАЗ-16 і донині зберігається в музеї ГАЗ.