Співаковський побував у місти, в якому жителі не діляться на “своїх” та “чужих”

 Найзворушливішою подією став останній пункт програми Виїзного засідання

Комітету з питань науки і освіти – поїздка до міста Білий Бор.

Білий Бор, як сказав Бурмістр міста, - це чаруюча місцевість, де

гармонійно поєднуються дві культури – польська та українська – утворюючи

сучасних Європейських громадян. Жителі не діляться на "своїх” та

"чужих”, вони приклад правдивої згуртованої спільноти: разом святкують

як польські, так і українські свята; разом плачуть, і разом радіють;

разом боряться за добро і справедливість, і разом святкують маленькі

перемоги. Білий Бор – це мала столиця України.

Місто зустріло

делегацію цікавою екскурсією Греко-католицькою церквою Різдва

Богородиці. Після цього відбулось вшанування пам’ятника Тараса

Григоровича Шевченко покладанням квітів та свічок. Даний меморіал у 2007

році, з нагоди річниці операції "Вісла” був подарований українцями, що

мешкають в рідному краї, для українців, що під тиском були вимушені

покинути його. Автором проекту був Олексій Бородай, архітектором –

Анатолій Ігнатенко. Напис на монументі гласить: "Народ України”. І це

перша українська пам’ятка в Польщі такого масштабу.

Подальша

урочистість перенеслась до світлиці гуртожитку Об’єднання

Загальноосвітніх Шкіл ім. Тараса Шевченко в Білому Борі. Засідання

розпочалось з привітання гостей діточками школи піснею, що перенесло

всіх наче на сотні років назад до тієї первинної української культури,

якою вона була колись. У своєму виступі я зазначив, що українці, котрі з

багатьох причин вимушені емігрувати, саме в такому місці зможуть

отримати можливість лагідної інтеграції, водночас зі збереженням рідних

цінностей та ідентичної культури.

Особливою та хвилюючою подією

дана зустріч стала для Тараса Кременя. Адже приблизно в такому ж віці і в

тому ж місці стояв його батько – Дмитро Кремень при відкритті цієї

школи, який в житті був за кордоном тільки раз і тільки на цій події. З

історій, які розповідав батько, викарбувались на серці Тараса Кременя

слова дітей: ”Україна-Мати, забери нас до себе!”. Боротьба за Україну

іде і далі, а її вогонь тремтливо зберігається тут до сьогоднішнього

дня. Мрія побувати там, де був колись батько, мріючи про незалежність

рідної землі, нарешті здійснилась у реальності. Ще одним зворушливим

епізодом була зустріч Тараса Кременя з першою вчителькою, яка були при

заснуванні школи, і яка протягом довгого часу підтримувала дружні теплі

відносини разом з його батьком – Марією Мандрик-Філь, однією з берегинь

української культури. Пані Марія згадує Дмитра Кременя, як особу, котра

не мала в собі нічого радянського, незважаючи на ті складні часи, і дуже

дякувала за сина.

Українська школа була заснована у 1958 р

Українським Соціально-Культурним Товариством. І протягом років вона

зазнавала різних змін у розвитку, в зв’язку з підвищенням потреб та

проханнями батьків.

Серед гостей, що прийшли привітати Комітет,

та поділитись своїми пропозиціями, були: проф. Роман Дрозд – екс-ректор

Поморської Академії, Андрій Дрозд – директор школи, Володимир Філь –

голова гуртка Об’єднання українців у Польщі у Білому Борі, Марко Сирник –

голова Фонду "Просвіта”, Бурмістр, вчителі та учні.

Українська

громада закцентувала увагу на низький рівень підтримки розвитку школи зі

боку України. Дидактична, мериторична, методична та будь-яка інша

допомога є неймовірно важливою для школи. Адже школа – це осередок

рідної культури на сусідніх землях, який треба тільки зміцнювати та

збагачувати. Представники діаспори навіть подарували свій власно

розроблений проект можливого плану розвитку, який представники Комітету

пообіцяли розглянути в найближчому часі та долучитись до позитивних змін

та розбудови українського шкільництва в Польщі.

Для громади дуже

важливо, щоб Україна чула які маються потреби. Адже її підтримка

надзвичайно важлива саме в ці нелегкі часи, коли все в повітрі

просякнуто пропагандою, важливо відчувати підтримку свідомої України.

Відчувати, що за спиною стоїть Величний народ.

Олександр Співаковський, народний депутат, перший заступник голови парламентського комітету з питань науки та освіти